"THE LOST SCENERY" • 2019
🇬🇧 Photo object "The lost scenery"
The light construction (aluminum, LEDs, remote control for dimming), UV photo printing on 3mm plastic.
200х150х22см.
The original photograph was found among many others at a flea market in the city of Florence.
The image catches the sensation of anxiety, cold, mysterious presence of "SOMETHING".
Faced with an invisible phantom of this photo, you are immersed into the atmosphere of absurdity. One can immediately remember the tension that engulfs the viewer of the silent scenes in the movie “Twin Peaks” by David Lynch.
This photo is not an answer, it is about questions.
“What story does this image hide?”
The photo-light conceptual object "Lost scenery" is a philosophical and meditative reflection on the connection of times, events, and people.
The connection in which the one who left is also present here and now; the connection in which each viewer becomes a participant in this internal dialogue with his past, to find answers in your present today.
🇺🇦 Фото об'єкт "Загублена декорація"
Світлова конструкція (алюміній, світлодіоди, пульт для регулювання інтенсивності освітлення), уф-друк фотографії на пластику 4мм.
200х150х22см.
Оригінал фотографії було знайдено серед безлічі інших світлин на блошиному ринку у місті Флоренція.
Зображення одразу ж чіпляє відчуттям тривоги, холоду, таємничої присутності «ЧОГОСЬ».
Стикаючись з невидимим фантомом цієї світлини, поринаєш в атмосферу марення. Та одразу згадуєш напруження, що охоплює глядача німих сцен фільму «Твін Пікс» Девіда Лінча.
Це фото не про відповідь, воно про питання.
«Яка прихована історія за зображенням?»
Фотосвітловий концептуальний об'єкт "Lost scenery" - філософсько-медитативний роздум про зв'язок часів, подій, людей.
Того зв'язку, в якому той, хто пішов, так само виявляється присутнім тут і зараз, зв'язку, в якому кожен глядач стає учасником цього внутрішнього діалогу зі своїм минулим, щоб знайти відповіді у своєму сьогоднішньому теперішньому.
🇬🇧 2019
Exhibition "Media Dependency. Ukrainian version"
Ukrainian House
Kyiv / Ukraine
🇺🇦 2019
Виставка "Медіазалежність. Українська версія"
Український Дім
Київ / Україна.
www.icc-kiev.gov.ua/magazine/tpost/iff64gm95x-medazalezhnst-ukranska-versya
https://uadim.in.ua/magazine/tpost/iff64gm95x-medazalezhnst-ukranska-versya
🇬🇧 2021
Exhibition "Sensitivity. Ukrainian Contemporary Photography" Mystetskyi Arsenal
Kyiv, Ukraine
🇺🇦 2021
Виставка "Чутливість. Українаська сучасна фотографія" Мистецький Арсенал.
Київ, Україна.
https://artarsenal.in.ua/vystavka/chutlyvist-suchasna-ukrayinska-fotografiya/
https://artarsenal.in.ua/vystavky/fotogalereyi/chutlyvist-suchasna-ukrayinska-fotografiya/
🇺🇦 "Було літо.
І спекотна Флоренція.
І міський блошинний ринок.
На одному зі столиків стосами лежали старі фотографії. Збереглися краще чи гірше. Портрети, окремі постаті, групи, дорослі та діти, пейзажі та натюрморти... Можна було стояти та годинами перебирати їх. І, раптом, серед цієї великої кількості погляд приковує одна, майже прозора, майже порожня. Без людей.
Просто крісло.
Фотографія довго живе в будинку автора, та думка постійно повертається до неї. Повертається відчуттям тривоги та холоду. Відчуттям присутності чогось іншого. Можливо – Чужого. Можливо – Забутого. Можливо – настільки близького, що неможливо згадати. І тривожність від цієї неможливості. Як чужа фотографія чужого предмета раптом зачіпає настільки, що не можеш піти? Чому і як вона змушує згадувати своє минуле? Чому дивишся, і нашаруються місця, час та люди?
Порожній стілець.
Дивишся на нього і розумієш, що і воно дивиться на нас. І відбувається трансформація, коли з об'єкта воно перетворюється на головну дійову особу, на суб'єкт, і вже живе своїми потоками спогадів. У нього свої спогади про місця, часи та людей. Іноді вони перетинаються зі спогадами автора, часом віддаляються і наближаються знову. Потоки з'єднуються і входять у складний і глибокий діалог один з одним, і вже немає автора, що розглядає об'єкт, а є рівноправний діалог двох авторів.
Та, наперекір тому, що час змінився, і люди пішли, що начебто і «без видність і порожнеча» - але все виявляється живим, і всі живі, і не закінчується бесіда. І з глибин виникають нові та нові питання, а попереду – нескінченність для нашої мовчазної вдумливості."
Баграт Аразян,
куратор Центру сучасного мистецтва Пивка (Словенія)
2020
🇬🇧 "It was summer.
And scorching Florence.
And the city flea market.
On one of the tables, stacks of old photographs lay. Some preserved better than others. Portraits, individual figures, groups, adults and children, landscapes and still lifes... One could stand and sift through them for hours. And suddenly, amidst this large quantity, one gaze is captivated by one, almost transparent, almost empty. Without people.
Just a chair.
The photograph lives long in the author's house, and the thought constantly returns to it. It returns with a sense of anxiety and coldness. A sense of the presence of something else. Perhaps - Alien. Perhaps - Forgotten. Perhaps - so close that it is impossible to remember. And the unease of this impossibility. How does a stranger's photograph of a foreign object suddenly touch you so deeply that you can't leave? Why and how does it make you recall your own past? Why do you look, and places, time, and people pile up?
An empty chair.
You look at it and understand that it is also looking at us. And a transformation takes place when it turns from an object into the main character, into a subject, and lives with its own streams of memories. It has its own memories of places, times, and people. Sometimes they intersect with the memories of the author, sometimes they drift apart and come closer again. The streams merge and enter into a complex and profound dialogue with each other, and there is no longer an author observing the object, but there are two authors engaged in an equal dialogue.
Yet, contrary to the fact that time has changed and people have gone, that seemingly there is "no appearance and emptiness" - everything turns out to be alive, and everyone is alive, and the conversation does not end. And from the depths, new and new questions arise, and ahead - infinity for our silent contemplation."
Bagrat Arazyan,
Curator of the Pivka Center for Contemporary Art (Slovenia)
2020